наследие предков

наследие предков

נַחֲלַת אָבוֹת נ'

атамұра

спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), спадщина; срв. Наследство. [Ти, Прометею, спадок нам покинув великий, незабутній (Л. Укр.). Є цілі вирази - спадки тих часів, як семінаристи мусіли балакати по-латинськи (Свидниц.). Літературна спадщина старих часів (М. Зеров). Війну і військо вважали за пережиток, за спадщину старого ладу (Рада)]. В -дие - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку, спадщиною, спадком. -дие предков, дедов, отцов - предківські спадки (предківщина), дідівські (прадідівські) спадки (дідівщина, дідизна, прадідівщина), батьківщина. [Кожна народність живим словом боронить предківських спадків (Куліш). Свідок слави, дідівщини з вітром розмовляє (Шевч.). Гине слава, батьківщина (Шевч.)].

* * *

בָּא אֶל הַמְנוּחָה וְאֶל הַנַחֲלָה

достиг спокойствия и благополучия

נַחֲלָה נ'

1.земельное владение 2.наследство, удел

נַחֲלַת אָבוֹת

наследие предков

נַחֲלַת הַכּלָל

общее достояние

נַחֲלַת הֶעָבָר

принадлежит прошлому

נַחֲלָה נ'

1.земельное владение 2.наследство, удел

נַחֲלַת אָבוֹת

наследие предков

נַחֲלַת הַכּלָל

общее достояние

נַחֲלַת הֶעָבָר

принадлежит прошлому

בָּא אֶל הַמְנוּחָה וְאֶל הַנַחֲלָה

достиг спокойствия и благополучия

נחלות

мн. ч. ж. р. /

נַחֲלָה נ'

1.земельное владение 2.наследство, удел

נַחֲלַת אָבוֹת

наследие предков

נַחֲלַת הַכּלָל

общее достояние

נַחֲלַת הֶעָבָר

принадлежит прошлому

בָּא אֶל הַמְנוּחָה וְאֶל הַנַחֲלָה

достиг спокойствия и благополучия

נחלת

ж. р. смихут/

נַחֲלָה נ'

1.земельное владение 2.наследство, удел

נַחֲלַת אָבוֹת

наследие предков

נַחֲלַת הַכּלָל

общее достояние

נַחֲלַת הֶעָבָר

принадлежит прошлому

בָּא אֶל הַמְנוּחָה וְאֶל הַנַחֲלָה

достиг спокойствия и благополучия

————————

נחלת

ед.ч., м/ж р., 2 л., прош. вр./

נָחַל [לִנחוֹל, נוֹחֵל, יִנחַל]

наследовать, получать во владение

נָחַל אַכזָבָה

разочаровался

נָחַל מַפָּלָה / תבוּסָה

потерпел поражение

נָחַל נִיצָחוֹן

одержал победу

נַחֲלַת אָבוֹת

наследие предков

נַחֲלָה נ'

1.земельное владение 2.наследство, удел

נַחֲלַת הַכּלָל

общее достояние

נַחֲלַת הֶעָבָר

принадлежит прошлому

בָּא אֶל הַמְנוּחָה וְאֶל הַנַחֲלָה

достиг спокойствия и благополучия

נַחֲלַת הַכּלָל

общее достояние

נַחֲלָה נ'

1.земельное владение 2.наследство, удел

נַחֲלַת אָבוֹת

наследие предков

נַחֲלַת הֶעָבָר

принадлежит прошлому

בָּא אֶל הַמְנוּחָה וְאֶל הַנַחֲלָה

достиг спокойствия и благополучия

נַחֲלַת הֶעָבָר

принадлежит прошлому

נַחֲלָה נ'

1.земельное владение 2.наследство, удел

נַחֲלַת אָבוֹת

наследие предков

נַחֲלַת הַכּלָל

общее достояние

בָּא אֶל הַמְנוּחָה וְאֶל הַנַחֲלָה

достиг спокойствия и благополучия

спадщина, спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), (гал.) дідицтво; специальнее: (от предков) предківщина, (от деда) дідизна, дідівщина, (от бабки) бабизна, бабівщина, (от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братовизна, братівщина, (от сестры) сестрівщина, (от свёкра) свекрівщина, (от тестя) тестівщина; срв. Наследие. [Після (Вольфової) смерти він зробився паном усієї його спадщини (Франко). Я спадок мав од батька: виногради, і ниву добру, і садок, і дім (Л. Укр.). Спадків по вас я не сподіваюся мати (Харківщ.). Йому, сироті, нігде узяти, тільки що спадками живитись (Квітка). Мале дідицтво, велике головництво (уголовщина) (Франко). Нам батьківщини не ділити (Приказка)]. В -ство, по -ству - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку. [Мали власну землю і передавали її в спадщину (Доман.). Взяли собі у спадок всі пісні його (Л. Укр.). По ньому світ зоставсь на спадок иншим (Крим.)]. Вступать вступить в -ство - обіймати, об(ій)няти спадщину. Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого - припадати, припасти, спадати, спасти кому (спадщиною, спадком, у спадщину, у спадок, у спадку), діставатися, дістатися кому спадщиною и т. п. по кому (реже після кого). [Отець умер, на мене спав маєток (Куліш). Од якоїсь тітки у спадку йому дістався (М. Вовч.)]. Лишать, лишить -ства кого - позбавляти позбавити спадщини кого, не давати, не дати спадку кому, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновляти, висиновити кого. Оставлять, оставить в -ство - (за)лишати, (за)лишити спадком (у спадщину, у спадок), (завещать, словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати, (письменно) відписувати, відписати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу (Самійл.)]. Отказ, отречение от -ства - зрікання, оконч. зречення спадщини (спадку), відмовляння, оконч. відмовлення (відмова) від спадщини. Отказываться, отказаться от -ства - зрікатися, зректися спадщини (спадку), відмовлятися, відмовитися від спадщини. Открытие -ства - відкриття спадщини. Получать, получить -ство - діставати, дістати, одержувати, одержати, відбирати, відібрати спадщину (спадок, спадки). [Одержавши невеличку спадщину від родича (Грінч.)]. Получить в -ство что - дістати, одержати, відібрати, здобути, прийняти, перейняти у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком) що, (гал.) одідичити що. [Уклад життя, одібраний од батьків у спадщину (Рада). Перейняла добро на спадщину од своєї мами (Н.-Лев.). Одержаний у спадку по батькові фільварочок (Франко). Одібрав його (капітал) в спадку (Крим.)]. Утверждение в правах -ства - стверджування (оконч. ствердження) прав(а) на спадщину.

* * *

1) спа́дщина, спа́док, -дку; (имущество, полученное от деда) діди́зна; ( полученное от отца) ба́тьківщина, отчи́зна; ( полученное от матери) матери́зна

2) см. наследование 2)